News

 

 

Ч. I

24 лютого 2022 року Росія розв’язала збройну агресію проти України. Розпочинається масова втеча сотень тисяч українців, і Польща стає головним пунктом призначення для тих, хто тікає з охопленої війною країни. Мільйони українських біженців, переважно жінок і дітей, перетинають кордони нашої країни, зустрічаючи безпрецедентну допомогу і величезну підтримку з боку поляків.

За даними прикордонної служби, з початку війни до Польщі в'їхало понад 16,044 млн осіб з України, а виїхало 14,254 млн громадян України. Оцінюється, що наразі в нашій країні перебуває понад 2,3 млн громадян України, зокрема, ті, які перебували в Польщі до початку війни, а також біженці, які перетнули польський кордон після 24 лютого минулого року. Найбільша кількість українських біженців проживає у великих міських агломераціях, зокрема, у Варшаві, Вроцлаві, Кракові, Познані, Лодзі та Гданську.

Польща, якій ніколи у своїй історії не доводилося мати справу з такою великою кількістю іммігрантів, вжила низку комплексних заходів, спрямованих на:

• впровадження системної допомоги українським біженцям,
• їх інтеграцію в польське суспільство,
• відкриття ринку праці і швидку та ефективну професійну активізацію українців.

Одним з найважливіших викликів стала професійна активізація, яка дозволяє ефективно залучити мільйони біженців на ринок праці і забезпечити їм гідну роботу.

Одним з основних інструментів, що полегшують працевлаштування в Польщі, став Закон від 12 березня 2022 року «Про допомогу громадянам України у зв'язку зі збройним конфліктом на території цієї країни» (Законодавчий вісник, 2023 р., поз. 103). Цей закон запровадив певні права для українських біженців, а саме: можливість отримати номер PESEL, скористатися низкою сімейних виплат (грошових і негрошових), медичною допомогою, системою освіти, а також працевлаштуватися за спрощеною процедурою прийняття на роботу і розпочати господарську діяльність.

На українських біженців, які працюють у роботодавця на підставі трудового договору, повністю поширюються норми трудового законодавства, зокрема, Трудового кодексу. До найважливіших прав працівників відносяться:

• повага до особистих прав громадянина України, зокрема, до гідності працівника,
• право на рівне ставлення і заборону дискримінації, зокрема, за національністю,
• право на принаймні мінімальну заробітну плату,
• право на щорічну відпустку і перерви у роботі, а також права, пов'язані з батьківством,
• право створювати професійні спілки і вступати до них.

Крім прав, аналогічних правам польського працівника, працевлаштований український біженець повинен пам'ятати про трудові обов'язки працівника, зазначені в ст. 100 Трудового кодексу, найважливішими з яких є такі:

• дотримання встановленого в компанії робочого часу і правил внутрішнього трудового розпорядку,
• дотримання норм і правил техніки безпеки, охорони праці і правил протипожежної безпеки,
• піклування про благо підприємства, захист його майна і дотримання конфіденційності інформації, розголошення якої може завдати шкоди роботодавцю;
• дотримання на підприємстві принципів соціального співіснування.

Українці також працюють у Польщі на підставі цивільно-правових договорів, зокрема, договорів доручення і договорів про надання послуг, до яких в першу чергу застосовуються положення Цивільного кодексу.

Важливо, що до працевлаштування за цивільно-правовими договорами застосовуються правила щодо обов'язку реєстрації особи, яка виконує оплачувану роботу, в органі соціального страхування УСС [ZUS] і застосування принаймні мінімальної погодинної оплати.

Переважна більшість українських біженців працевлаштувалися у сфері туризму, готельного бізнесу, громадського харчування, роздрібної торгівлі і надання послуг, та будівництва. Більшість українців без проблем знайшли роботу в Польщі, на що впливає дуже низький рівень безробіття в Польщі, а також готовність і рішучість українських біженців влаштуватися на роботу. Тут також важлива відкритість польських підприємців до нових працівників, а також до потреб ринку та економіки Польщі[1]. Загалом, українці почуваються в Польщі відносно добре, зважаючи на культурну, мовну чи географічну близькість. Також важливим фактором високої професійної активності є той факт, що українці в Польщі отримують значно вищі зарплати, порівняно з тими, які вони можуть заробити у себе на батьківщині. Тому важливо, що 55% українських біженців також хочуть працювати в Польщі в майбутньому[2].

Проте в процесі пошуку і виконання роботи українськими біженцями виникає чимало проблем, найсерйознішими з яких є:

• незнання або погане володіння польською мовою;

Громадяни України підкреслюють, що найсерйознішою перешкодою для отримання хорошої роботи і такої, що відповідає їх кваліфікації, а також для зміни місця роботи є недостатнє знання польської мови.

Погане знання польської мови є серйозною проблемою у пристосуванні до нових умов життя і праці для багатьох осіб, які перебралися до Польщі після початку війни в Україні. Одним із наслідків незнання польської мови є також те, що, згідно з дослідженням, проведеним у 2023 році в рамках проекту «Напрямок Польща. Працівники з України на польському ринку праці», аж 49 % українців працюють нижче своєї професійної компетенції.

• відсутність необхідної кваліфікації для виконання цієї роботи;

У багатьох випадках проблемою у знаходженні роботи є відсутність потрібних навичок і кваліфікації, необхідної для виконання роботи на даній посаді.

• зайнятість у тіньовій економіці;

Для деяких українських біженців легальне працевлаштування зі сплатою внесків на соціальне страхування є менш привабливим, ніж отримання вищої заробітної плати у тіньовій економіці. Існують також випадки навмисного нелегального працевлаштування з боку роботодавців, а також неправомірного зменшення винагороди, яку український працівник повинен отримувати за свою працю.

• недостатній доступ до ясел чи дитячих садків;

Серед українських біженців більшість становлять жінки, які приїхали до Польщі разом зі своїми дітьми. Необхідність догляду за ними в багатьох випадках позбавляє можливості працювати повний робочий день.

• зростання цін на оренду житла і нестача житла;

Українці зосереджені переважно у великих міських агломераціях, де ціни на нерухомість стрімко зростають. Після початку війни в Україні ціни на оренду квартир, безумовно, зросли, що змусило біженців переїжджати до менших міст, де важче знайти роботу.

• відсутність знань про права працівників.

Незнання трудового законодавства, ставок заробітної плати або прав працівників продовжує залишатися причиною експлуатації українських біженців деякими роботодавцями.

 

[1] Анджей Коркус, голова правління Міграційної платформи EWL, заява для газети «Rzeczpospolita», 21.02.2023

[2] Дослідження «Напрямок Польща. Працівники з України на польському ринку праці», 2023